Чернігівщина у житті Великого Кобзаря
Тарас Григорович Шевченко – великий син нашого народу: мислитель, поет, художник, прозаїк, драматург. Відображаючи сучасне йому і минуле буття України, проєктував у своїх творах її майбутнє.
Тарас Шевченко жив, творив і боровся у 19 столітті. Але його ідеї, помисли, поезії співзвучні нашому сьогоденню. Шевченко як митець і громадянин утверджує повсякчасність і безвічність національного духу. Актуальність його Слова, яке він ставив «на сторожі» правди й волі, є незаперечною у кожний момент існування нації. У всі часи, але особливо у важкі, наш народ звертається до Шевченка за порадою.
Поезію і прозу Кобзаря пронизує не лише вболівання за історичну долю України, а й постійна віра у відродження її державності, наявної за часів Київської Русі, доби козаччини й Гетьманщини, надія на справедливу долю вільної України в майбутньому.
Чернігівщина пишається тим, що роки перебування Тараса Шевченка в Україні тісно пов’язані саме з нашим краєм: тут він працював, творив, товаришував, надихався і закохувався, по цій землі проліг і його останній шлях перед перепохованням у Каневі. В області на честь Шевченка названі населені пункти та державні заклади.
На Чернігівщині Тарас Шевченко був не один раз. Він створив тут ряд своїх безсмертних творів, виконав багато малюнків та картин. Мальовничий і колоритний Поліський край знайшов своє відображення у поетичних творах та повістях Великого Кобзаря, листуванні та щоденнику, відомому під назвою «Журнал».
Вперше побував на Чернігівщині Тарас Шевченко ще в 1829 році, коли в складі прислуги супроводжував свого пана Павла Енгельгардта із села Вільшанки через Київ до міста Вільно. Тоді малий козачок Тарас проїжджав Сираї, Козелець, Лемеші, Кіпті, Чемер, Красилівку, Красне, Іванівку, Количівку, Чернігів. Враження від вперше побаченого нового мальовничого краю було настільки сильним, що не могло згаснути протягом наступних років його життя й яскраво змальоване в його поетичній творчості.
Вдруге Шевченко був на Чернігівщині в час подорожі Україною в 1843 році. За минулі чотирнадцять років у житті поета пройшли великі зміни. Із приниженого кріпака він став вільною людиною, одержав змогу навчатися у Петербурзькій Академії художеств та писати вірші, вперше видані збіркою в 1840 році під назвою «Кобзар».
У цю подорож Тарас Шевченко близько ознайомився з найвизначнішими місцями Чернігівщини, адже проїхав більше сотні кілометрів через Чернігівщину до Качанівки. Сюди він привіз Григорію Тарновському картину «Катерина», ще ряд своїх робіт. За той десяток днів, які Шевченко перебував у Качанівці, він обростав матеріалом для літературної і художницької праці, робив замальовки, начерки для майбутніх своїх картин. Тут він товаришував з поетом Віктором Забілою.
Крім Качанівки, Тарас Шевченко бував тоді в Ічні, Парафіївці, Власівці, Петрушивці, Тростянці. На цей час припадає відвідання ним і Батурина, де змальовував руїни палацу Розумовського. Про події в Батурині поет розповідає в поемі-містерії «Великий льох».
У кінці травня 1843 року Шевченко їде до Києва, де знайомиться з нашими земляками, які на все життя стануть його супутниками і побратимами: Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Чалим, Олексієм Сенчило-Стефановським та іншими.
Декілька разів Тарас Шевченко бував на Прилуччині, де робив малюнки історичних та архітектурних пам’яток, відвідував Ніжин та інші населені пункти Чернігівщини. Кожен візит відобразився в його багатому творчому доробку.
Детальніше з матеріалом про Чернігівщину в житті та творчості Тараса Шевченка можна ознайомитися в матеріалі, підготовленому співробітниками Чернігівської обласної універсальної бібліотеки ім. В.Г. Короленка.
За інформацією Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації
з використанням матеріалів Чернігівської обласної
універсальної бібліотеки ім. В.Г. Короленка
