A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Бобровицька міська рада
Чернігівська область, Бобровицький район

Книга пам'яті

Норенко Андрій Петрович

 

Народився 28 серпня 1980 року у місті Дніпропетровську.

Після закінчення 9 класів Розсошинської загальноосвітньої школи Полтавського району Полтавської області, продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 58, здобув фах кухара.

Разом з сім’єю переїжджає у село Ярославка Бобровицького району Чернігівської області (батьківщина матері).

Працював на теплоході у місті Херсоні, згодом на підприємствах Дніпропетровська, останнім часом — слюсар ПАТ «Київенерго» у місті Києві.

19 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Солдат, старший механік-водій управління механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району).

5 вересня 2014 року, після двогодинного бою, втративши всю техніку, у селі Шишково (блок-пост «Щогла» Слов’яносербський район Луганської області), зведений підрозділ ЗСУ почав відходити в західному напрямку, щоб уникнути оточення.

У районі сіл Крута Гора та Раєвка Слов’яносербського району Луганської області загін потрапив у засідку. Після вогневого контакту А. Норенка та 3-х інших бійців було взято в полон.

Розстріляний, разом з іншими бійцями, 5 вересня 2014 року. Вважався зниклим безвісти.

4 червня 2015 року тіло А. Норенка знайдене у місці масового поховання, у районі села Крута Гора. Доправлений та похований 18 серпня 2015 року як невідомий захисник України у м. Дніпро, Краснопільське кладовище, ділянка № 79. Тіло бійця ідентифіковане після проходження аналізу ДНК.

Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
 

Вапняр Олександр Васильович

 


 

Дата та місце народження: 8 грудня 1977 р., м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.

Дата та місце загибелі: 17 вересня 2015 р., с. Старогнатівка, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 17 вересня 2015 р. під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область), в результаті підриву на міні. Разом з Олександром загинув солдат О. Зінченко

Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина, донька та син.

Місце поховання: м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
 

Моругий Андрій Миколайович

 


 

Народився 17 листопада 1974 р. у с. Браниця Бобровицького району Чернігівської області.

Виконував обов'язки заступника командира 3-ї механізованої роти по роботі з особовим складом 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 12 (13) липня 2014 р. біля села Калинове Амвросіївського району Донецької області.

Похований у с. Браниця Бобровицького району Чернігівської області.
 

Коваль Юрій Миколайович

 

Народився 17 січня 1980 р. у с. Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.

Закінчив Ярославську середню школу та Київське ПТУ № 26 та здобув спеціальність електрогазозварника.

Проходив службу у Внутрішніх військах Збройних Сил України. За військовою спеціальністю — стрілець.

При проведенні першої черги мобілізації 19 березня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.

Служив у 2-му механізованому відділенні 2-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти механізованого батальйону військової частини В 1688.

Загинув при виконанні бойового завдання у ході проведення антитерористичної операції 26 липня 2014 року біля села Красне Краснодонського району Луганської області.

Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.
 

Дейнега Сергій Валентинович

 

Народився 11 вересня 1972 року у м. Бобровиця, Чернігівської області.

Закінчив Бобровицьку середню школу № 2 та Київське ПТУ № 16. Військову службу проходив у Збройних Силах СРСР.

Останні роки — працівник акціонерного товариства «Броварський завод пластмас».

При проведенні другої черги мобілізації 20 червня 2014 року був призваний до Збройних Сил України. Сержант, заступник командира взводу військової частини В0849.

Загинув у зоні проведення АТО у результаті артилерійського обстрілу 9 серпня 2014 року поблизу селища Маринівка Шахтарського району Донецької області.

Похований у м. Бобровиця Чернігівської області.

Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
 

Ус Артем Володимирович

 

Народився 30 серпня 1994 року у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.

Призваний 25 квітня 2013 року до лав Національної Гвардії України.

Загинув 29 серпня 2014 року біля міста Комсомольськ Донецької області.

Похований у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Бовсуновський Сергій Володимирович,

молодший сержант

 


 

 

Народився 28 жовтня 1983 року в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області.

В 2001 році закінчив Бовсуновську загальноосвітню школу та навчався в ПТУ № 19 М.Києва, закінчив його в 2002 році, здобувши профксію «Штукатур, плиточник, маляр».

В 2002-2004 роках служив у Збройних Силах України.

В 2004-2011 роках працював в Луганському держлісгоспі Житомирської області.

В 2011 році переїхав у с.Марківці Бобровицького району Чернігівської області, де проживав у цивільному шлюбі з марківчанкою Щимко Катериною Миколаївною. Працював в місті Бровари Київської області слюсарем мехаглскладальних робвт в ТРАТ Спецбудмаш.

26 березня 2014 року призваний до лав Збройних Сил України та відправлений проходити службу в зону АТО на Схід України.

Службу проходив в 30–й окремій механізованій бригаді міста  Новоград – Волинського, був командиром відділення.

3 липня 2014 року під час обстрілу позиції поблизу міста Щастя Луганської області в зоні проведення антитерористичної операції загинув, проявивши при цьому мужність та героїзм.

Похований у селі Бовсуни Лугинського району Житомирської області на сільському кладовищі.

 

Онопрієнко Олександр Валерійович

 

Народився 9 квітня 1988 року у місті Києві.

З 2000 році проживав у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.

Після закінчення школи працював на меблевій фабриці у місті Києві.

28 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України Бобровицько-Носівським об’єднаним районним комісаріатом.

Рядовий військової частини В 2278 (13-й мотопіхотний батальйон).

Загинув 30 січня 2015 року під час боїв за місто Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.

Похований у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.
 

Колесник Віталій Павлович

 

Народився 5 вересня 1975 року у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.

1 вересня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Сержант, навідник міномета 13-го мотопіхотного батальйону.

Загинув 30 січня 2015 року під час боїв у районі міста Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.

Похований у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
 

Власенко Дмитро Миколайович

Народився 25 жовтня 1990 року у селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.

Протягом 1997-2007 років навчався у Старобасанській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.

Після закінчення школи навчався у технічному коледжі у м. Києві, де потім працював на одному з авторемонтних підприємств слюсарем.

У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини Т-0130 (36-й об’єднаний загін механізації Державної спеціальної служби транспорту, місто Харків).

Певний час працював у Старобасанській загальноосвітній школі-інтернат.

Мобілізований до лав Збройних Сил України 19 березня 2014 року Бобровицько-Носівським військовим комісаріатом.

Рядовий, солдат-гранатометник механізованого батальйону військової частини В 1688 (1-ша окрема танкова бригада, селище Гончарівське Чернігівського району).

Загинув 4 вересня 2014 року у районі сіл Шишково, Раєвка Слов’яносербського району Луганської області.

Вважався зниклим безвісти. Тіло Дмитра Власенка було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи у серпні 2015 року.

Похований у селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 9 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Хуторний Юрій Миколайович

Народився 8 жовтня 1981 року у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області. Освіта середньо-спеціальна, закінчив Київське професійно-технічне училище № 26 за спеціальністю «газоелектрозварник».

Призваний до лав ЗСУ 19 березня 2014 року. Проходив службу у військовій частині А 1815, 1–ша окрема танкова бригада, у селищі Гончарівське Чернігівського району.

Загинув 29 серпня 2014 року у результаті артилерійського обстрілу біля міста Іловайськ Донецької області.

Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Теплюк Іван Іванович

Стрілець 3-го відділення 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України.

Солдат строкової служби Теплюк Іван Іванович проходив військову строкову службу з жовтня 2013 року. Під час виконання службових обов’язків Іван Теплюк виявляв мужність та самовідданість, сумлінно виконував поставлені завдання. Був неодноразово заохочений.

18 лютого 2014 року в ході виконання службово-бойових завдань під час охорони громадського порядку у центральній частині м.Київ отримав вогнепальне поранення, що виявилося несумісне з життям.

За сумлінне та зразкове виконання службових обов’язків під час службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність та героїзм солдат Теплюк Іван Іванович занесений до Книги пам’яті загиблих працівників органів внутрішніх справ України та навічно зарахований до списку військової частини.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування