Книга пам'яті
Народився 28 серпня 1980 року у місті Дніпропетровську.
Після закінчення 9 класів Розсошинської загальноосвітньої школи Полтавського району Полтавської області, продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 58, здобув фах кухара.
Разом з сім’єю переїжджає у село Ярославка Бобровицького району Чернігівської області (батьківщина матері).
Працював на теплоході у місті Херсоні, згодом на підприємствах Дніпропетровська, останнім часом — слюсар ПАТ «Київенерго» у місті Києві.
19 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Солдат, старший механік-водій управління механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району).
5 вересня 2014 року, після двогодинного бою, втративши всю техніку, у селі Шишково (блок-пост «Щогла» Слов’яносербський район Луганської області), зведений підрозділ ЗСУ почав відходити в західному напрямку, щоб уникнути оточення.
У районі сіл Крута Гора та Раєвка Слов’яносербського району Луганської області загін потрапив у засідку. Після вогневого контакту А. Норенка та 3-х інших бійців було взято в полон.
Розстріляний, разом з іншими бійцями, 5 вересня 2014 року. Вважався зниклим безвісти.
4 червня 2015 року тіло А. Норенка знайдене у місці масового поховання, у районі села Крута Гора. Доправлений та похований 18 серпня 2015 року як невідомий захисник України у м. Дніпро, Краснопільське кладовище, ділянка № 79. Тіло бійця ідентифіковане після проходження аналізу ДНК.
Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
Дата та місце народження: 8 грудня 1977 р., м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.
Дата та місце загибелі: 17 вересня 2015 р., с. Старогнатівка, Волноваський район, Донецька область.
Звання: Старший лейтенант.
Посада: Командир взводу.
Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 17 вересня 2015 р. під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область), в результаті підриву на міні. Разом з Олександром загинув солдат О. Зінченко
Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина, донька та син.
Місце поховання: м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Народився 17 листопада 1974 р. у с. Браниця Бобровицького району Чернігівської області.
Виконував обов'язки заступника командира 3-ї механізованої роти по роботі з особовим складом 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 12 (13) липня 2014 р. біля села Калинове Амвросіївського району Донецької області.
Похований у с. Браниця Бобровицького району Чернігівської області.
Народився 17 січня 1980 р. у с. Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.
Закінчив Ярославську середню школу та Київське ПТУ № 26 та здобув спеціальність електрогазозварника.
Проходив службу у Внутрішніх військах Збройних Сил України. За військовою спеціальністю — стрілець.
При проведенні першої черги мобілізації 19 березня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Служив у 2-му механізованому відділенні 2-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти механізованого батальйону військової частини В 1688.
Загинув при виконанні бойового завдання у ході проведення антитерористичної операції 26 липня 2014 року біля села Красне Краснодонського району Луганської області.
Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.
Народився 11 вересня 1972 року у м. Бобровиця, Чернігівської області.
Закінчив Бобровицьку середню школу № 2 та Київське ПТУ № 16. Військову службу проходив у Збройних Силах СРСР.
Останні роки — працівник акціонерного товариства «Броварський завод пластмас».
При проведенні другої черги мобілізації 20 червня 2014 року був призваний до Збройних Сил України. Сержант, заступник командира взводу військової частини В0849.
Загинув у зоні проведення АТО у результаті артилерійського обстрілу 9 серпня 2014 року поблизу селища Маринівка Шахтарського району Донецької області.
Похований у м. Бобровиця Чернігівської області.
Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 30 серпня 1994 року у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.
Призваний 25 квітня 2013 року до лав Національної Гвардії України.
Загинув 29 серпня 2014 року біля міста Комсомольськ Донецької області.
Похований у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Бовсуновський Сергій Володимирович,
молодший сержант
Народився 28 жовтня 1983 року в с.Бовсуни Лугинського району Житомирської області.
В 2001 році закінчив Бовсуновську загальноосвітню школу та навчався в ПТУ №
В 2002-2004 роках служив у Збройних Силах України.
В 2004-2011 роках працював в Луганському держлісгоспі Житомирської області.
В 2011 році переїхав у с.Марківці Бобровицького району Чернігівської області, де проживав у цивільному шлюбі з марківчанкою Щимко Катериною Миколаївною. Працював в місті Бровари Київської області слюсарем мехаглскладальних робвт в ТРАТ Спецбудмаш.
26 березня 2014 року призваний до лав Збройних Сил України та відправлений проходити службу в зону АТО на Схід України.
Службу проходив в 30–й окремій механізованій бригаді міста Новоград – Волинського, був командиром відділення.
3 липня 2014 року під час обстрілу позиції поблизу міста Щастя Луганської області в зоні проведення антитерористичної операції загинув, проявивши при цьому мужність та героїзм.
Похований у селі Бовсуни Лугинського району Житомирської області на сільському кладовищі.
Народився 9 квітня 1988 року у місті Києві.
З 2000 році проживав у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.
Після закінчення школи працював на меблевій фабриці у місті Києві.
28 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України Бобровицько-Носівським об’єднаним районним комісаріатом.
Рядовий військової частини В 2278 (13-й мотопіхотний батальйон).
Загинув 30 січня 2015 року під час боїв за місто Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.
Похований у селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області.
Народився 5 вересня 1975 року у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.
1 вересня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Сержант, навідник міномета 13-го мотопіхотного батальйону.
Загинув 30 січня 2015 року під час боїв у районі міста Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.
Похований у селі Сухиня Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 25 жовтня 1990 року у селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.
Протягом 1997-2007 років навчався у Старобасанській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.
Після закінчення школи навчався у технічному коледжі у м. Києві, де потім працював на одному з авторемонтних підприємств слюсарем.
У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини Т-0130 (36-й об’єднаний загін механізації Державної спеціальної служби транспорту, місто Харків).
Певний час працював у Старобасанській загальноосвітній школі-інтернат.
Мобілізований до лав Збройних Сил України 19 березня 2014 року Бобровицько-Носівським військовим комісаріатом.
Рядовий, солдат-гранатометник механізованого батальйону військової частини В 1688 (1-ша окрема танкова бригада, селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 4 вересня 2014 року у районі сіл Шишково, Раєвка Слов’яносербського району Луганської області.
Вважався зниклим безвісти. Тіло Дмитра Власенка було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи у серпні 2015 року.
Похований у селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 9 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Хуторний Юрій Миколайович
Народився 8 жовтня 1981 року у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області. Освіта середньо-спеціальна, закінчив Київське професійно-технічне училище № 26 за спеціальністю «газоелектрозварник».
Призваний до лав ЗСУ 19 березня 2014 року. Проходив службу у військовій частині А 1815, 1–ша окрема танкова бригада, у селищі Гончарівське Чернігівського району.
Загинув 29 серпня 2014 року у результаті артилерійського обстрілу біля міста Іловайськ Донецької області.
Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Теплюк Іван Іванович
Стрілець 3-го відділення 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України.
Солдат строкової служби Теплюк Іван Іванович проходив військову строкову службу з жовтня 2013 року. Під час виконання службових обов’язків Іван Теплюк виявляв мужність та самовідданість, сумлінно виконував поставлені завдання. Був неодноразово заохочений.
18 лютого 2014 року в ході виконання службово-бойових завдань під час охорони громадського порядку у центральній частині м.Київ отримав вогнепальне поранення, що виявилося несумісне з життям.
За сумлінне та зразкове виконання службових обов’язків під час службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність та героїзм солдат Теплюк Іван Іванович занесений до Книги пам’яті загиблих працівників органів внутрішніх справ України та навічно зарахований до списку військової частини.
