A A A K K K
для людей із порушенням зору
Бобровицька міська рада
Чернігівська область, Бобровицький район

Корупційні ризики

Сьогодні в Україні гостро відчувається проблема корупції. Сучасна корупція в нашій країні є особливим різновидом – корупцією кризового типу.  Така  корупція є загрозою правам людини і гро­мадянина, верховенству права і демократії, а головне,  має  найбільш  руйнівний  вплив  на  реформаційні процеси у сфері публічного адміністрування.

Для  вдалого  просування  антикорупційної реформи в Україні потрібно реалізувати комплекс відповідних заходів, які не лише мають бути спрямовані на викорінення корупції як явища, а й перш за все повинні запобігати умовам, що можуть сприяти її виникненню. Досягнення успіху в цьому процесі є необхідною передумовою для формування у суспільства довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.

Одним із пріоритетних напрямів у сфері запобігання корупції є своєчасне виявлення корупційних ризиків, які виникають у діяльності посадових осіб усіх рівнів, а також усунення умов та причин цих ризиків.

На сьогодні відсутнє єдине визначення поняття «корупційний ризик». Більшість вітчизняних науковців вважають, що наявність корупційних ризиків найчастіше трапляється у таких сферах державного управління: надання адміністративних послуг та здійснення контрольно-наглядової функції держави.

Відповідно до рекомендацій Національного агентства з питань запобігання корупції, корупційний ризик – це ймовірність того, що відбудеться подія корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, яка негативно вплине на досягнення органом влади визначених цілей та завдань.

Корупційні ризики – це умови, які сприяють виникненню, розвитку, реалізації та поширенню корупційних практик у службовій та професійній діяльності суб’єктів корупційних правопорушень, що склалися внаслідок застосування процедур, визначених відповідним процесуальним законодавством та іншими регулятивними нормами, включаючи підзаконні нормативно-правові акти, відомчі накази уповноважених державних органів, внутрішні регулятивні документи юридичних осіб; унаслідок неналежного виконання або ігнорування окремих положень процесуального законодавства та регулятивних норм за умови відсутності контролю або неефективного контролю за діяльністю суб’єктів корупційних правопорушень. Це визначення більше вказує саме на передумови виникнення корупційних ризиків та недостатньо розкриває його зміст і структуру.

Узагальнюючи підходи, висловлені в юридичній літературі, під корупційним ризиком слід розуміти систему явищ і обставин, які виникають у процесі діяльності суб’єктів публічної адміністрації та створюють небезпеку вчинення корупційного або пов’язаного із корупцією правопорушення.

Більшість науковців схиляються до думки, що корупція властива тоталітарним режимам та автократичним державам, водночас як розвиток демократичних відносин сприяє зниженню її рівня; інші вважають, що корумпованість державного апарату – доля бідних країн із слаборозвиненими ринковими відносинами, а зі зростанням ВВП і зміцненням конкурентних начал у національній економіці слабшає залежність бізнесу й громадян від чиновників; одні країни схильні до хабарництва й тому в них воно існувало споконвіків, а в інших – ніколи не було, оскільки від нього захищала суспільна мораль. В основі кожної з цих теорій лежать політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні явища та обставини.

Передумовами появи корупційних ризиків в Україні завжди були:

- низька правова культура і свідомість населення, відсутність методики оцінки якості реагування на корупційні правопорушення;

- низький рівень якості життя суспільства;

- відсутність реальної відповідальності за правопорушення;

- колізії законодавчої техніки;

- постійне делегування повноважень у сфері протидії корупції від одного контролюючого органу до іншого;

- недостатність контролю та адміністративних процедур;

- протекціонізм щодо певних осіб;

- просування інтересів близьких осіб;

- слабкий фінансовий контроль за суб’єктами публічної адміністрації.

Корупційні ризики класифікують за різними критеріями. Наприклад, за першим підходом їх поділяють на інституційні та загальносистемні ризики.

Інституційні корупційні ризики – це фактори, що негативно впливають на поведінку посадової особи, перетворюючи її на корупційну, та усунення яких належить до компетенції адміністративного органу, в якому працює (або який очолює) така особа.

Загальносистемні (або зовнішні) корупційні ризики – це ризики, пов’язані із загальними недоліками створення та функціонування публічної адміністрації, аналізуються лише в частині рівня корупції при підготовці, прийнятті та виконанні управлінських рішень.

За категоріями корупційні ризики можуть бути:

- зовнішні (ймовірність виникнення корупційних ризиків не пов'язана з виконанням органом влади відповідних функцій та завдань);

- внутрішні (ймовірність виникнення корупційних ризиків безпосередньо пов'язана з організаційно-управлінською діяльністю в органі влади відповідно до покладених на нього функцій і завдань).

За видами корупційні ризики можуть бути:

- нормативно-правові (відсутність, суперечність або нечітка регламентація у законодавстві положень щодо виконання органом влади функцій та завдань);

- організаційні (невизначення або нечітке визначення процедур виконання органом влади функцій та завдань);

- кадрові;

- фінансово-господарські;

- адміністративні;

- контрольно-наглядові тощо.

За поширеністю корупційні ризики в діяльності посадових осіб прийнято поділяти на такі:

- недоброчесність;

- безконтрольність з боку керівництва;

- виникнення конфлікту інтересів;

- наявність дискреційних повноважень.

Перелік видів корупційних ризиків не є вичерпним. Кожен орган влади, підприємство може визначати перелік видів корупційних ризиків, враховуючи специфіку покладених на нього завдань і функцій.

Останнім часом експерти різних країн з питань антикорупційної політики пропонують дієві механізми усунення корупційних ризиків та схеми боротьби з корупцією на національному, регіональному, місцевому і локальному рівнях.

Відповідно до Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.12.2016 №126, процес управління корупційними ризиками в системі державного управління містить кілька складових: організаційно-підготовчі заходи, ідентифікація (виявлення) корупційних ризиків, оцінка корупційних ризиків, складання звіту за результатами оцінки корупційних ризиків.

Ідентифікація корупційного ризику – важлива складова у процесі оцінювання ризиків, адже саме на цій стадії здійснюється аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища органу влади на предмет виявлення чинників корупційних ризиків у нормативно-правових актах і організаційно-управлінській діяльності органу влади. Фактично здійснюється перевірка дотримання принципу недискримінаційності при правовому регулюванні дозвільних процедур, конкурсних процедур та обтяжень, покладених на фізичних і юридичних осіб. Оцінка корупційних ризиків здійснюється за критеріями ймовірності виникнення ідентифікованих корупційних ризиків та наслідків корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією.

За результатами оцінки корупційних ризиків у діяльності органу влади комісія готує звіт. Звіт за результатами оцінки корупційних ризиків містить: опис ідентифікованих корупційних ризиків, чинників корупційних ризиків та можливих наслідків корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією; пропозиції щодо заходів із усунення (зменшення) рівня виявлених корупційних ризиків.

Заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків полягають у визначенні можливих механізмів протидії та запобігання корупційним ризикам, містять пропозиції щодо шляхів їх реалізації та спрямовані на ліквідацію або мінімізацію умов (причин) виникнення корупційних ризиків.

Ефективними засобами мінімізації корупційних ризиків є удосконалення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, залучення громадськості до обговорення нормативно-правових актів, субсидіарне застосування норм права, інформаційна відкритість органів влади, систематичний внутрішній контроль, розширення процедурних форм взаємодії осіб та суб’єктів владних повноважень тощо.

Таким чином, під корупційним ризиком варто розуміти систему явищ і обставин, які виникають у процесі діяльності суб’єктів публічної адміністрації та створюють небезпеку вчинення корупційного або пов’язаного із корупцією правопорушення.

Передумовами появи корупційних ризиків в Україні є сукупність політичних, економічних, правових, організаційно-управлінських, соціально-психологічних явищ та обставин (зокрема, низька правова культура і правосвідомість населення, відсутність методики оцінки якості реагування на корупційні правопорушення, низький рівень якості життя суспільства, відсутність реальної відповідальності за правопорушення, колізії законодавчої бази, постійне делегування повноважень у сфері протидії корупції від одного контролюючого органу до іншого, недостатність контролю та адміністративних процедур, протекціонізм щодо певних осіб, просування інтересів близьких осіб, слабкий фінансовий контроль за суб’єктами публічної адміністрації).

Єдиний механізм управління корупційними ризиками відсутній, а процедура виявлення й оцінки корупційних ризиків має формальний характер.

Усунення формалізму вимагає розширення процедурних форм взаємодії осіб та суб’єктів владних повноважень, надання фізичним та юридичним особам додаткових процесуальних гарантій впливу на хід розвитку процедури, уточнення обсягу компетенції конкретних суб’єктів управління.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано