A A A K K K
для людей із порушенням зору
Бобровицька міська рада
Чернігівська область

Міжнародний досвід

КОРУПЦІЯ: досвід боротьби зарубіжних країн

Сьогодні, оцінюючи рівень корупції у світі, можна казати про умови градації всіх країн на дві великі категорії – ті, що з успіхом долають цю проблему та ті, для яких корупція становить неподолані труднощі.

Достатньо чистими у відношенні до корупції країни які входять в першу двадцятку по рейтингу корумпованості, що сформували на державному рівні антикорупційну стратегію, є Фінляндія, Данія, Нова Зеландія, Ісландія, Сінгапур, Швеція, Канада, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Австралія, Швейцарія, Великобританія, Гонконг, Австрія, Ізраїль, США, Чилі, Ірландія, Германія, Японія.

Деякі особливості організації антикорупційної діяльності у зазначених країнах зводяться до наступного. Корупція визнається урядами цих країн як серйозна проблема національній безпеці. При цьому корупція розглядається як зовнішня так і внутрішня загроза. Тому зусилля з обмеження корупції в цих країнах масштабні і, як правило, інституціолізовані.

Наприклад, система боротьби з корупцією у Нідерландах включає наступні ключові процедурні і інституційні заходи:

- система моніторингу можливих точок виникнення корупційних дій у державних і громадських організаціях, та суворого контролю за діяльністю осіб, що знаходяться в цих точках. Система підбору осіб на посади, які мають ризик з точки зору корупції;

- система покарань за корупційні діяння, при цьому основною мірою є заборона роботи в державних організаціях і втрата всіх соціальних пільг, які надає державна служба;

- система заохочень позитивних дій посадових осіб, що направлені на те, щоб чиновнику було видно у матеріальному плані вести себе чесно і ефективно; створена система державної безпеки по боротьбі з корупцією типу спеціальної поліції, що наділена значними повноваженнями з виявлення випадків корупції.

В Ізраїлі антикорупційна атмосфера забезпечується поряд з аналогічними заходами, що застосовуються в Нідерландах, системою «певного дублювання моніторингу» за можливими корупційними діяннями. Він здійснюється урядовими організаціями і спеціальними підрозділами поліції, відомством Державного контролера, незалежного від міністерств і державних відомств, а також громадськими організаціями типу «Відомства за чистоту уряду». Ці організації досліджують можливі корупційні точки, а у випадках їх виявлення інформують слідчі органи. Причому отримана інформація повинна в обов’язковому порядку доводитись до громадськості.

В Ізраїлі, в силу значних соціальних пільг для чиновників і безжального їх покарання при виявленні корупції, низова корупція практично відсутня. Доведених до судів корупційних злочинів не більш 5%, тим не менш, репутація людини, замішаної у корупційному скандалі, в край негативна. Аналогічно ситуація в Ірландії. Справа в тому, що в цих країнах держава побудована в результаті багатовікової боротьби. Тому державний чиновник, що скоїв корупційні діяння, розглядається з точки зору моралі як ворог держави.

В цілому це становище характерно також для Канади. Кримінальний кодекс Канади прирівнює хабарництво до порушення конституції та акту державної зради. До кримінального покарання притягуються особи, що отримали хабара, так і ті, що його дали. Норми конституційного права Канади спрямовані як проти залежності парламенту від бізнесу, так і проти використання депутатами службового становища з корисною метою.

Існує доволі розповсюджена думка, що корупцію можна перемогти за допомогою сильної держави, диктатури, репресії. Однак Китайський досвід де показові розстріли чиновників-крадіїв давно стали «звичайною справою», підтверджують зворотнє. Репресивні заходи, які здаються ефективними навряд чи дадуть бажаного результату - хабарників, якщо й стане менше, то не на багато, а сума хабара автоматично злітає до небес як плата за підвищений ризик. В усякому випадку, у Китаї справи обстоять саме так - усіх не перестріляєш. Крім того, репресивні заходи можуть призвести до різкого посилення однієї з «корпорацій чиновництва» - правоохоронних органів які отримують монопольне право вирішувати, кого страчувати, а кого милувати.

У Південно-Африканській республіці рівень корупції сьогодні нижчий, ніж у Греції або Чехії. Домоглися цього за допомогою прийняття нових законів (зокрема, зобов’язав уряд звітувати перед парламентом), обов’язкової подачі чиновниками і депутатами майнової декларації, і взагалі, максимальною прозорістю державної системи. Наприклад, в ЮАР регулярно проводяться публічні засідання державного комітету по контролю за витрачанням державних коштів.

Інший приклад - Ботсвана. Там швидке зростання корупції допомогли приборкати наступні заходи: підвищення заробітної плати чиновникам з одночасним скороченням їх числа і спрощенням структури державних установ, а також негайні і невідворотні санкції за любі прояви корупції.

Останнім часом великого значення набуло застосування «культури прозорості». Відкритість інформації, в першу чергу в системі державного адміністрування, свободи преси, участі громадянського суспільства у моніторингу діяльності держави значно перешкоджають розповсюдженню корупції.

Яскравим прикладом «культури прозорості» є Сеул. Тут з 1999 року діє програма «open» - онлайнівська система контролю за розглядом заяв громадян чиновниками міської адміністрації, яка стала справжню сенсацію серед національних антикорупційних програм. Вона стала показником реалізованої політичної волі на боротьбу з корупцією. Вільний доступ до інформації про стан справ виключає необхідність особистих контактів з чиновниками або пропонування ним хабара з метою прискорення завершення процесу прийняття рішення.

Еталонним було названо новий закон Південної Кореї «Про боротьбу з корупцією». У відповідності до нього право починати розслідування корупційного діяння фактично надано любому повнолітньому громадянину країни: комітет з аудиту і інспекції (головний антикорупційний орган) зобов’язаний починати розслідування обвинувачень за любою заявою.

Японський досвід боротьби з корупцією доводить, що відсутність єдиного кодифікованого акту, спрямованого на боротьбу з корупцією, не перешкоджає ефективному вирішенню проблеми. Норми антикорупційного характеру містяться в багатьох національних законах.

В Японії приоритетними у сфері боротьби з корупцією стали:

1. заходи політичної економії (підзвітність політичного керівництва, реформа фінансування політичних партій і компаній);

2. реформа державної служби (достойна оплата труда, система стимулювання);

3. забезпечення громадянських свобод (система соціально – правового контролю і морального впливу на політиків з боку громадянського суспільства).

У законодавстві США поняття корупції посадових осіб визначено достатньо широко. Воно включає ряд протиправних діянь:

1. хабарництво, нечесні доходи та зловживання своїм службовим становищем;

2. посадові особи і службовці за наймом;

3. вимагання та погрози вибори та політична діяльність .

Відповідальності за дачі хабара підлягає кожний, хто дає, пропонує, обіцяє що-небудь публічній посадовій особі або навіть кандидату на цю посаду з протиправною метою. Важливо, що покарання за хабарництво на ряду з функціонуючим підлягає як колишній, так і майбутній службовець.

В США розслідування кримінальних справах у відношенні до найвищих посадових осіб займається незалежний прокурор, який призначається спеціальним підрозділом окружного федерального суду у Вашингтоні.

США стали першою державою, яка прийняла закон «про зарубіжну корупційну практику» (1977р.), який забороняє підкуп іноземних чиновників.

В Україні зростають масштаби корупції

Україна опинилася 134-ою із 180 у рейтингу поширення корупції у світі. За рік показник корупції в країні погіршився на 2 пункти. Про це йдеться у щорічному звіті міжнародної антикорупційної організації "Transparency International".

Як повідомили в антикорупційній організації, індекс України становив 2,5 (за шкалою від 0 до 10, де 0 означає найвищий рівень корупції, а 10 - найменший; водночас індекс нижче за позначку 3,0 є показником "галопуючої" корупції). При цьому методи боротьби із корупцією в країні оцінюються як неефективні на фоні зростаючих масштабів цього негативного явища.

За даними "Transparency International", ще минулого року український показник був вищим і становив 2,7, а 2006 року - 2,8. Результати цього року ставлять Україну в один ряд із такими країнами як Нікарагуа, Пакистан, а також Коморські острови, які також мають індекс 2,5.

З колишніх радянських республік нижчий індекс (і, як наслідок, вищий рівень корупції, на думку експертів і опитаних респондентів всередині країни і за її межами) мають Казахстан (2,2), Росія (2,1), Таджикистан, Білорусь (2,0), Азербайджан (1,9), Узбекистан, Туркменістан і Киргизстан (1,8).

Проте, кращий ніж Україна результат мають Молдова і Вірменія (2,9), Болгарія (3,6), Румунія (3,8), Грузія (3,9), Польща, Литва і Туреччина (4,6), Словаччина і Латвія (5,0), Угорщина (5,1) і Чехія (5,2). Примітно, що Грузія, яка у 2006 році ділила з Україною 99-е місце у рейтинзі (з показником 2,8), продемонструвала значні успіхи у подоланні корупції і істотно підвищила свій рейтинг - до 3,9, попавши до переліку країн, відзначених "Transparency International" як такі, що значно поліпшили свої результати протягом останнього року - разом з Албанією, Катаром, Кіпром, Маврікиєм, Нігерією, Оманом, Тонго і Туреччиною.

"Такий низький індекс сприйняття корупції в Україні свідчить про негативний імідж інституційної системи України і низьку інвестиційну привабливість її за кордоном. Політична корупція і корупція у державних органах,. .. непрозорий бюджетний менеджмент, найповніша корумпованість системи державних закупівель і хабарництво у податковій інспекції вважаються проблемами, які зараз у критичному стані", - йдеться у звіті.

За даними "Transparency International", надзвичайно серйозними є такі проблеми, як "неефективність, непрозорість бюрократичних процедур, корумпованість кадрів державної служби, непрозорість прийняття рішень у державних управлінських структурах". Крім того проблеми у судовій сфері: звичайними явищами вважаються несправедливість суду, залежність його від впливу політиків і підприємців, відсутність гарантій виконання судових рішень".

Згідно із дослідженням, потерпають від корупції підприємства, які вимушені витрачати на хабарі посадовим особам значний відсоток річного прибутку.

"Чинниками, які слугують причиною низького показника Індексу сприйняття корупції України стали також: високий рівень організованої злочинності, шахрайство і відмивання грошей, політична корупція, корупція у фінансуванні виборчих кампаній, слабкість гарантій права приватної власності, корупція у законодавчій владі і недовіра до антикорупційної політики держави", - відзначають у "Transparency International", повідомляє ЛІГАБізнесІнформ


Грузія за 5 років досягла найбільшого прогресу в світі у проведенні реформ

Грузинські реформи та їх результати вже стали об’єктом прискіпливої уваги аналітиків.

Швидкість соціально-економічних трансформацій в поєднанні з високою ефективністю при надто несприятливих стартових умовах дозволяє вести мову про унікальний досвід, який можуть використати інші країни світу.

Підтвердженням серйозних успіхів є висновки та оцінка відомих світових структур.

Так, Світовий банк нещодавно оприлюднив звіт про умови ведення бізнесу в 174 державах світу. За даними цього впливового інституту, Грузія за останні 5 років досягла найбільшого прогресу в світі у проведенні реформ та покращенні бізнес-клімату. Це дозволило кавказькій країні посісти цього року почесне 12 місце за простотою ведення бізнесу (для порівняння, показник Росії – 123, а України – 145 місце). За свідченням самих експертів Світового банку, таких швидких темпів покращення умов для ведення бізнесу не демонструвала раніше жодна країна світу.

Крім того, Грузія змогла досягти серйозних успіхів ще в багатьох номінаціях. Країна отримала восьме місце за простотою відкриття бізнесу, сьоме місце – за отриманням прав на будівництво, друге місце – за легкістю реєстрації прав власності, п’ятнадцяте місце – за отриманням кредитів, двадцяте – за рівнем захисту інвесторів.

Такі приголомшливі результати виглядають особливо дивними на тлі грузинської дійсності першої половини 2000-х років.

У ті часи наявність електроенергії навіть для мешканців Тбілісі вважалась за велике благо, не кажучи про інші цивілізаційні критерії якості життя. Зруйнована інфраструктура, тотальна корупція, неефективна робота державних органів, мізерні зарплати і пенсії (на рівні до 30 і 14 доларів відповідно) не викликали особливих оптимістичних сподівань від майбутнього у грузинського народу. Однак всього за кілька років стан справ кардинально змінився.

Секрети грузинського успіху значною мірою базуються на політичній еліті нової якості та відсутності очевидних розбіжностей між словами і справами. Вдале лікування суспільства від корупції поєднувалось із розгортанням масштабних соціально-економічних перетворень на всіх фронтах.

Реформи у сфері державного управління

Як і у випадку з реформою у системі МВС, було логічно уявити, що успіх у побудові нової країни залежатиме від її творців. Тому паралельно з рішучим наступом на корупціонерів почалась зачистка чиновницького апарату від скомпрометованих представників минулого.

Тотальна зміна еліт відбувалась на всіх рівнях. Нова влада логічно вирішила, що спроба ментальної трансформації старої еліти є безнадійною. Тому віддала перевагу не так званим «професіоналам», які професійно хіба що розкрадали майже пустий бюджет, а недосвідченим та молодим фахівцям.

У результаті в сучасному грузинському уряді тільки двоє міністрів є старшими за 40 років. Генеральним прокурором країни була призначена 28-річна Ніка Гварамія, а заступником міністра внутрішніх справ - 31-річна Ека Згуладзе. Зі «злодіями в законі» успішну війну провів міністр оборони Грузії Бачо Ахалая, який в минулому очолював департамент виконання покарань. Ці молоді люди, на відміну від колишніх міністрів, не були обтяжені зв’язком з минулим. Їх не цікавили таємні домовленості, впливи чи зобов’язання перед кимсь. У них не було авторитетів, яких заборонено чіпати. Вони просто зробили свою роботу, яку б мали зробити їхні попередники, якби дотримувались вимог закону та мали політичну волю.

У березні 2005 р. в Грузії було прийнято програму дерегуляції економіки. Стало ясно, що перешкодою на шляху розвитку бізнесу та якісного покращення ефективності роботи чиновників є громіздкий державний апарат.

Тому реформатори скоротили кількість міністерств від 18 до 13, кількість державних служб – від 52 до 34. Було здійснено масштабне скорочення персоналу міністерств на 35%, а кількість чиновників у громадському секторі зменшилась на 50%.

Наслідком люстрації став суттєвий ріст зарплат у держслужбовців, котрі тепер отримують в середньому близько 450 доларів.

Водночас, серйозне скорочення держапарату обернулось радикальним покращенням якості роботи. Реформатори виходили з того, що успішно виконувати свої функції з управління країною може лише невеликий, але мобільний чиновницький штат, який розуміє проблеми простих громадян.

Ідеологія та практика економічних перетворень

В основі економічної трансформації Грузії було покладено ідеї ліберальної економіки відкритого типу із широким залученням іноземних інвестицій, використанням особливостей географічного розташування та туристичного потенціалу. Нова грузинська еліта виявила політичну волю і вдало скористалась досвідом інших країн. Уява про державу як «нічного вартового» у сфері економіки значною мірою реалізована у сучасній Грузії.

Автор грузинських економічних реформ Каха Бендукідзе любить повторювати фразу: «Продається все, крім совісті та правосуддя». Тому нова влада, не гаючи часу, почала активно готуватись до приватизації підприємств. До приходу Саакашвілі приватизацію в Грузії також проводили, але ефект від неї був непомітний для країни та бюджету.

Каха Бендукідзе зумів переконати суспільство в тому, що приватна власність здатна підвищити ефективність економіки, знизити корупцію та наповнити держбюджет. Але це можливо лише за умови чесного відкритого аукціону. Всі спроби деяких великих грузинських бізнесменів того часу домовитись з владою про особливі умови та нижчу ціну зазнали краху.

Перший чесний аукціон відбувся у вересні 2004 р., коли був проданий готель «Інтурист» за 3 млн дол. Після цього процес значно прискорився, а бізнесмени зрозуміли, що час закулісних переговорів з владою та дешевої приватизації минув. Крім того, Бендукідзе наполіг на широкому залученні іноземців до аукціонів, вважаючи за недоцільне віддавати перевагу місцевим бізнесменам. Від поділу на стратегічні і нестратегічні підприємства також відмовились.

У підсумку, якщо у 2001–2003 роках частка доходів від приватизації у структурі державного бюджету становила менше 1%, то у 2005–2007 роках вона зросла до 10 – 13%.

Зелене світло для бізнесу

Паралельно в Грузії йшов процес створення максимально сприятливих умов для ведення бізнесу. В країні було успішно реалізовано принцип «єдиного вікна» при отриманні довідок та подачі заяв як противаги колишній бюрократичній та корумпованій системі.

Кількість ліцензованих видів діяльності знизилася від 906 до 92. Якщо ж чиновник за відведений йому час не дає відповіді на отриману заяву та не висловлює своїх зауважень, вважається, що вона автоматично є виданою. Також було ліквідовано чимало служб, які займалися збиранням хабарів з підприємства, а не перевірками, зокрема санстанцію та пожежну інспекцію. Для радикального спрощення процедури реєстрації бізнесу та нерухомості після вивчення провідного іноземного досвіду було створено Національне агентство публічного реєстру. Кількість співробітників у новій структурі сягнула 600 осіб, тоді як у колишній системі Бюро технічної інвентаризації працювало 2100 осіб. Водночас зарплата нових чиновників зросла у 20 разів.

Вся інформація про земельні ділянки та нерухомість у Грузії переведена у електронну форму і з нею можна ознайомитись через Інтернет. З допомогою всесвітньої мережі, не виходячи з дому, також можна роздрукувати довідку про свою власність, яка матиме юридичне значення. У результаті процедура реєстрації нерухомості та власності на землю у Грузії тепер займає до 3 днів і складається з двох кроків: реєстраційного внеску та самої реєстрації.

Відкриття бізнесу взагалі займає 1 день. При чому підприємці можуть вибрати топові шаблонні форми статуту, якщо це потрібно, і отримати іншу допомогу. Також скасовано норму про розкриття розміру статутного капіталу.

Одночасно уряд пішов на різке зниження податкового навантаження. З 22 видів податків залишилось тільки 6. У майбутньому планується скоротити їх загальну кількість до 4. Зараз в Грузії діють такі податки: 20% податок на доходи фізичних осіб (планується знизити до 18%), 15% податок на прибуток, 1% податок на майно, 18% ПДВ, акцизний та митний податки. Соціальний податок скасовано взагалі. Це дозволяє грузинським підприємцям витрачати не більше 36% своїх прибутків на сплату коштів у державну казну. Тоді як у їхніх українських колег ця сума може досягати 70% і майже завжди перевищує 50%.

Зниження податкового навантаження дало абсолютно протилежний ефект: податки почали плати всі. Відповідно стрімко зросли доходи державного бюджету. Якщо 2003 р. вони становили 933 млн ларі то 2008 р. – 6101 млн ларі. За період президентства Саакашвілі середні темпи зростання ВВП країни досягли 9-12%. З 2003 р. промисловість виросла у 2,46 разу, будівельна галузь – у 5 раз, торгівля – на 600%.

Однак, в той же час не обмежилися поточними досягненнями. Прийнятий в Грузії новий Податковий кодекс створює ще привабливіші умови для бізнесу. Наприклад, для категорії підприємців з річним обігом до 16 тисяч доларів впроваджується категорія мікробізнес, який звільняється від сплати податку на доходи. А прибутки малого бізнесу (з річним обігом до 60 тис. дол.) обкладатимуть податком на доходи розміром 3% або 5%.

Для закріплення економічних свобод в Грузії розроблено Акт економічної свободи, який не дозволяє підвищувати чинні податки та вводити нові без рішення референдуму. Також забороняється впровадження нових ліцензій та контрольних органів.

Кардинально змінилась і робота митниці. Більшу частину її співробітників було набрано з числа нового персоналу. Про черги на кордоні майже забули. Тепер грузинські митники змагаються не у кількості отриманих хабарів, а у швидкості обслуговування громадян. Влада чудово розуміє роль митниці для іміджу країни і прискіпливо стежить за її роботою.

Полегшує роботу митників скорочення до чотирьох кількості потрібних для експорту документів та встановлення логічної і зрозумілої системи тарифних ставок: 0%, 5% та 12%. Крім того, митниця Грузії не є фіскальним органом і не займається наповненням бюджету, у неї відсутній фінансовий план. Усе це дозволяє проводити процедуру розмитнення за рекордно короткі терміни у кілька десятків хвилин.

Реформи у сфері освіти та медицини

Такі реформи охоплювали не тільки сферу економіки. Суттєві зміни відбулись в галузі освіти та зміни світоглядних геополітичних орієнтирів більшості грузинів.

Серед реформ освітнього плану є запровадження системи зовнішніх екзаменів та скасування вступних іспитів у ВНЗ. Завдяки цьому кардинально змінились правила прийому у вищі навчальні заклади. Колись всемогутні ректори та декани тепер втратили будь-яку можливість впливати на формування складу своїх абітурієнтів. Вступ до вищого навчального закладу відбувається на основі результатів незалежного тестування. Якщо абітурієнт набрав високу кількість балів, держава оплачує його навчання, низьку – студент змушений платити сам.

Для будь-якої країни, яка перебуває на стадії розбудови реальної незалежності у постколоніальний період, надзвичайно важливо подолати вплив колишньої метрополії. За словами Саакашвілі, Росія вже втратила культурний і політичний вплив на грузинську ідентичність. Після завершення серпневої війни 2008 року у Грузії відключили всі російські офіційні телеканали.

Реформаторська команда пішла на обмеження російського інформаційного впливу шляхом тотального вивчення англійської мови у школах. Ще недавно звична грузинсько-російська двомовність відходить у минуле. Знання англійської мови, за задумом влади, відкриє нові можливості на світових ринках, доступ до наукової інформації, розширить співпрацю з інвесторами.

Суспільні трансформації не оминули й охорони здоров’я. В Грузії активно розвивається страхова медицина. Наявність медичного сертифікату відповідного рівня дозволяє отримувати сукупність медичних послуг. Для цього потрібно щомісяця вносити грошові кошти на рахунок. Наприклад, медичний поліс вартістю в 10 доларів щомісяця дозволяє оплатити лікування на суму до 10 тисяч доларів.

Страхуванням малозабезпечених верств займається держава. Передбачені й безкоштовні медичні послуги. Крім того, останнім побудовано і реконструйовано чимало медичних закладів, обладнаних передовою апаратурою. Цьому сприяє факт збільшення фінансування сфери охорони здоров’я майже в 5 разів.

Отже, запорукою успішних реформ є безкомпромісність під час їхнього проведення. Вагання, слабкість, двозначність позицій, пошук компромісів з власним сумлінням, мораллю та принципами завжди веде до провалу. Саме там, де був наявний компроміс з минулим, отримані результати виявились найменш вдалими. Системні ж зміни гарантовано приводили до успіху.

Результати дослідження, оприлюднене Transparency International Ukraine

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) за 2021 рік демонструє, що торік знову не відбулося значної зміни у протидії та боротьбі з корупцією на рівні всіх 180 країн, які розглядають у дослідженні. За останнє десятиліття повільна динаміка характерна для більшої частини світу — так, дві третини всіх країн досі не подолали поріг у 50 балів зі 100. Масштаби проблеми величезні: середній показник СРІ залишається незмінним і становить 43 бали десятий рік поспіль. А 27 країн перебувають на історично найгіршому рівні, наприклад, Кіпр (53 бали), Ліван (24 бали) і Гондурас (23 бали).

Цьогоріч до незмінних лідерів СРІ Данії та Нової Зеландії доєдналася Фінляндія — за рік вона покращила показник на 3 бали і тепер має 88 балів зі 100 можливих.

У кінці рейтингу залишаються країни з нестабільною політичною ситуацією, військовими конфліктами та де уряди лише частково контролюють територію держави — Сомалі (13), Сирія (13) та Південний Судан (11).

Найбільший приріст (+5) продемонструвала Малаві — 35 балів, 110 місце в рейтингу. За останні роки тамтешні правоохоронні органи ефективно розслідували низку справ про топкорупцію. Це призвело до вироків у кількох резонансних справах, пов'язаних зі скандалом "Cashgate". Цього ж року Антикорупційне бюро Малаві заарештувало міністра енергетики та двох інших чиновників за підозрою в корупції, пов'язаній з державним контрактом на нафту.

З 2012 року 25 країн значно покращили свої позиції в Індексі (наприклад, Сейшели, Вірменія та Італія), а 23 країни — навпаки (наприклад, Сент-Люсія, Кіпр та Сирія). Показники решти країн з 2012 по 2021 роки суттєво не змінювались.

У 2021 році в межах дослідження СРІ Transparency International виявила закономірність між рівнем корупції та забезпеченням державою прав і свобод людини. Починаючи з 2012 року, громадянські свободи в 90% країн стагнували або знижувалися. Хоча авторитарні уряди вміють контролювати певні види корупції на нижчих рівнях, це зазвичай супроводжується розширенням клептократії на найвищих рівнях влади, а антикорупційні закони використовуються для боротьби з політичними опонентами.

Корупція та безкарність створюють небезпечний клімат для правозахисної діяльності. З сотень випадків убивств правозахисників у 2020 році, 98% трапилось у 23 країнах з високим рівнем сприйняття корупції в державному секторі (з показником Індексу менше ніж 45 балів).

Transparency International закликає громадськість вимагати, аби уряди діяли відповідно до власних зобов'язань щодо забезпечення прав людини та боротьби з корупцією. Адже багато успіхів в новітній історії були зумовлені невтомними скоординованими зусиллями звичайних людей, які на шляху до змін пішли на великий особистий ризик.

Transparency International сформувала глобальні та універсальні рекомендації для всіх урядів. Ці поради допоможуть покласти край замкнутому корупційному колу, порушенню прав людини та занепаду демократії. Всі вони будуть корисні і для України.

Підтримувати права, необхідні для притягнення влади до відповідальності.

Уряди мають скасувати будь-які непропорційні обмеження свободи вираження поглядів, об'єднань та зібрань, запроваджені з початку пандемії. Забезпечення правосуддя за злочини проти правозахисників також має бути невідкладним пріоритетом.

Відновити та посилити інституційний контроль за владою.

Державні наглядові органи, такі як антикорупційні агенції та вищі аудиторські установи, повинні бути незалежними, мати відповідні ресурси та повноваження, аби виявляти правопорушення та карати за них. Парламенти та суди також повинні бути пильними у запобіганні перевищенню повноважень виконавчою владою.

Боротися з транснаціональними формами корупції.

Урядам країн з розвиненою економікою необхідно виправити системні недоліки, які дозволяють транскордонній корупції залишатися непоміченою або безкарною. Вони повинні закрити лазівки в законодавстві і гарантувати, що корупціонери та їхні спільники не уникнуть правосуддя.

Захищати право на інформацію про державні витрати.

У рамках своїх зусиль із відновлення після пандемії COVID-19 уряди повинні виконати свої зобов'язання, що містяться в політичній декларації UNGASS від червня 2021 року щодо включення антикорупційних гарантій у державні закупівлі. Адже максимальна прозорість державних витрат захищає життя та підвищує його рівень.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь