80-річчя Української повстанської армії
Історія Української повстанської армії (УПА) - військово-політична формація національно-визвольного руху, яка прагнула відновити українську державність у часи, коли світ був охоплений Другою світовою війною, а на землях України коїли масові злочини два тоталітарні режими — московський комуністичний і нацистський. УПА стала продовженням визвольного руху періоду Української революції 1917-1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів; збройну боротьбу повстанців у формі беззбройного опору московсько-комуністичному режиму підхопили дисидентський рух 1960-х років і рух за національно-демократичне відродження кінця 1980-х - початку 1990-х років.
Україна має унікальну історію воїнства, кожна її сторінка сповнена звитягами різних поколінь оборонців рідної землі, які сформували особливий характер та образ сучасних захисників і захисниць України, їхніми провідними рисами є патріотизм і відчайдушність, відвага і честь.
Богородиця була козацькою заступницею у далеких походах, її зображення було вибите на хрестах, які носили козаки; сучасне Українське військо береже козацькі військові традиції, зокрема в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях.
УПА була створена в 1942 році, вона діяла під час Другої світової війни та воювала спершу з німецькою окупаційною армією, завдаючи нацистам великих втрат та створюючи навіть цілі повстанські республіки на окупованій території. А коли нацистський режим був знищений силами антигітлерівської коаліції та засуджений, УПА продовжила боротьбу проти ще одного тоталітарного режиму - комуністичного; під час Другої світової війни повстанські загони або підпілля діяли в усіх регіонах України - від Галичини до Криму і Донеччини. І це доведений історичний факт, попри багаторічні намагання московських ідеологів та пропагандистів представити визвольний рух середини XX століття виключно «західноукраїнським» явищем.
80-річчя УПА - слушна нагода донести світу правдиву історію визвольної боротьби українського народу та актуалізувати об’єктивну інформацію про сьогодення, аргументовано нівелювати брехливі наративи колишнього радянського режиму, що таврували воїнів УПА як «посібників нацистів» та приписували перемогу над гітлерівцями та їхніми союзниками виключно «російському народу»; нині на цих же фальшивих радянських штампах рф будує свою пропаганду, називаючи українців «нацистами» лише за прагнення мати незалежну державу і готовність відстоювати її.
Сьогодні Збройні Сили та інші збройні формування України воюють з тим самим ворогом, з яким вела боротьбу УПА, оскільки в московії, попри декларативну зміну вивісок, століттями панує політичний режим, який за своєю суттю є імперським та авторитарним, а останніми десятиліттями набув чітких рис режиму нацистського.
Війна третього тисячоліття, у яку нас втягнула спотворена дикунськими амбіціями сусідня держава, має врешті завершитися перемогою високорозвинених демократій над недолугим тоталітаризмом, чужорідним за своєю суттю для сучасного суспільства і кожної нормальної людини.
Ця перемога для України важлива в сенсі самого існування нашої ідентичності, культури й держави, адже очевидно, що московські нацисти націлені на геноцид українців та знищення всього українського.
Ми не дозволимо державі-терористу досягнути успіху у її підлих намірах на нашій землі, ми не боїмося, не відступимо, не віддамо і не пробачимо; жоден загиблий герой та мирний житель не буде забутий, жодне злодіяння рашистів не залишиться безкарним.
Перемога над рф як уособленням геополітичного зла є також надважливою для всього цивілізованого світу, оскільки від результатів цього екзистенційного протистояння залежить, хто здобуде перевагу - демократія і міжнародний порядок, заснований на правилах та повазі, чи імперії і тиранія. Нині українці зі зброєю в руках боронять не лише власну державу, а й країни Європи, увесь цивілізований світ, а відтак мають повне право розраховувати на підтримку усіх націй, які вважають себе демократичними.
Задля збереження людства мають бути повалені і відправлені у небуття антигуманні режими, проте світ завжди мусить пам’ятати їхні потворні гримаси та злочини проти людяності, аби в майбутньому знову не прогледіти загрозу планетарного масштабу.
Український інститут національної пам’яті
