Поради педагогам щодо організації освіти дітей з особливими потребами у воєнний час
Інклюзія під час війни: як підтримати дітей з особливими потребами?
Звук повітряної тривоги чи вибухів, незнайомий простір, нові обставини викликають страх і тривогу в усіх дітей, у тому числі в дітей з особливими освітніми потребами.
Яким має бути освітній процес для таких дітей у воєнний час, чому важливо відновити звичні рутини та на що звернути увагу педагогам?
Під час війни діти втрачають своє базове відчуття безпеки, а це, своєю чергою, суттєво впливає на їхній настрій, емоційний стан, здатність навчатися та взаємодіяти з іншими.
Натомість керовані щоденні рутини, однакові ритуали та зрозумілий розклад дають школярам, у тому числі учням з особливими освітніми потребами, відчуття безпеки.
Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України розробив рекомендації щодо організації навчального процесу для дітей із порушеннями зору, слуху та інтелектуального розвитку.
26 квітня 2022 року Кабінет Міністрів затвердив зміни до організації інклюзивного навчання під час війни. Школи та інші заклади освіти часто стають прихистком для родин із регіонів активних бойових дій.
Низку порад для організації навчання дітей з особливими освітніми потребами під час війни можна адаптувати з часів дистанційного навчання під час карантину.
Практичні поради для педагогів
Ключова роль в адаптації до нових умов дитини з особливими освітніми потребами належить педагогу, переконана Вікторія Гончар, мама 10-річного Дмитра.
До початку повномасштабної війни сім'я мешкала в Полтаві. Нині хлопчик навчається у школі Niezwyczajna Szko?a («Незвичайна школа» – авт.) у Юзефуві, Польща.
«Школа, де навчається Дмитрик, спеціалізується на навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Тому син одразу потрапив у дружню атмосферу. Адаптація була поступовою: спершу дітей не навантажували навчанням, звикання відбувалося у формі гри, з українськомовними педагогами. Діти встигли познайомитися і потоваришувати між собою. Через два-три тижні розпочалося навчання з різних предметів», – розповідає Вікторія.
На її думку, індивідуальний підхід, любов, розуміння, дружнє ставлення вчителя допомагає дитині відчути себе потрібною в нових умовах. Адже саме педагоги згуртовують дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із задоволенням.
Онлайн-навчання також може і має бути інклюзивним і залучати до спільної роботи всіх учнів – онлайн чи офлайн.
Інклюзія під час війни: як підтримати дітей з особливими потребами?
Звук повітряної тривоги чи вибухів, незнайомий простір, нові обставини викликають страх і тривогу в усіх дітей, у тому числі в дітей з особливими освітніми потребами.
Яким має бути освітній процес для таких дітей у воєнний час, чому важливо відновити звичні рутини та на що звернути увагу педагогам?
Під час війни діти втрачають своє базове відчуття безпеки, а це, своєю чергою, суттєво впливає на їхній настрій, емоційний стан, здатність навчатися та взаємодіяти з іншими.
Натомість керовані щоденні рутини, однакові ритуали та зрозумілий розклад дають школярам, у тому числі учням з особливими освітніми потребами, відчуття безпеки.
Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України розробив рекомендації щодо організації навчального процесу для дітей із порушеннями зору, слуху та інтелектуального розвитку.
26 квітня 2022 року Кабінет Міністрів затвердив зміни до організації інклюзивного навчання під час війни. Школи та інші заклади освіти часто стають прихистком для родин із регіонів активних бойових дій.
Низку порад для організації навчання дітей з особливими освітніми потребами під час війни можна адаптувати з часів дистанційного навчання під час карантину.
Практичні поради для педагогів
Ключова роль в адаптації до нових умов дитини з особливими освітніми потребами належить педагогу, переконана Вікторія Гончар, мама 10-річного Дмитра.
До початку повномасштабної війни сім'я мешкала в Полтаві. Нині хлопчик навчається у школі Niezwyczajna Szko?a («Незвичайна школа» – авт.) у Юзефуві, Польща.
«Школа, де навчається Дмитрик, спеціалізується на навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Тому син одразу потрапив у дружню атмосферу. Адаптація була поступовою: спершу дітей не навантажували навчанням, звикання відбувалося у формі гри, з українськомовними педагогами. Діти встигли познайомитися і потоваришувати між собою. Через два-три тижні розпочалося навчання з різних предметів», – розповідає Вікторія.
На її думку, індивідуальний підхід, любов, розуміння, дружнє ставлення вчителя допомагає дитині відчути себе потрібною в нових умовах. Адже саме педагоги згуртовують дітей, дозволяють їм розкритися і навчатися із задоволенням.
Онлайн-навчання також може і має бути інклюзивним і залучати до спільної роботи всіх учнів – онлайн чи офлайн.
Інклюзивне навчання у воєнний час: що далі?
До війни питання інклюзії привертало значну увагу українських освітян. Так, за день до початку повномасштабного вторгнення з'явився перший навчально-методичний посібник з асистивних технологій для спілкування «Теорія та практика використання альтернативної комунікації для осіб з особливими освітніми потребами».
Унаслідок війни діти потребують більш уважного ставлення. Дуже важливо дотримуватися коректної термінології та не наголошувати на пережитому травматичному досвіді.
Попри всі труднощі, які виникли у зв’язку з організацією дистанційного навчання під час війни, педагогиня Жанна Гріневич помічає й певні успіхи.
«Учні з особливими освітніми потребами не втратили набутих умінь та навичок, соціалізації, академічних знань. Їхній прогрес ми здобували разом нелегкою працею команди фахівців, дітей та батьків. Сильні сторони кожної дитини, які ми визначили раніше, допомагали нам добирати завдання, в яких кожен учень проявляв себе успішним. Тож я радію, що вони працювали разом з класом у звичному для них режимі», – каже Жанна Гріневич.
