26 квітня – Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. Потужний циклон також проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де на АЕС Форсмарк було знайдено радіоактивні частинки, принесені з західної частини колишнього СРСР, та оцінки обсягів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.
26 квітня – це день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків та багатьох інших людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їх подвиг назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
37 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням російських військ в Україну злочинним кремлівським режимом створюється нова ядерна небезпека і загроза для людської цивілізації у його намаганнях за будь-яку ціну підкорити Україну. Зокрема, це стосується ситуації довкола захопленої військами російської федерації Запорізької АЕС, територія якої активно наповнюється важким озброєнням, а прилеглі території піддані щільному мінуванню. Цілком реальними також виглядають погрози очільників московського режиму щодо застосування у ході повномасштабної російсько-української війни усіх видів озброєння, у тому числі ядерного, насамперед у відповідь на очікуваний контрнаступ Збройних Сил України з метою звільнення усіх окупованих українських земель. Ядерні погрози вже втілені у рішенні москви щодо розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі. Такі дії вкотре доводять злочинну і підступну сутність російської політики та становлять загрозу для всього світу.
