В історичному музеї відбувся вечір пам’яті, присвячений річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну
Це була зустріч тиші, сили й живих голосів громади. Під час заходу ми згадали трагічні події 24 лютого 2022 року, вшанували пам’ять загиблих Героїв хвилиною мовчання та висловили вдячність усім, хто сьогодні боронить нашу державу. Говорили про силу духу, про віру в Перемогу та про те, як важливо зберігати історичну правду для майбутніх поколінь.
Переглянули короткометражний фільм «Голос Вікторії: щоденник викраденої вчительки» — щиру історію про вчительку з Броварів, Вікторію Андрушу, викрадену в полон на півроку зі Старого Бикова. Фільм про біль, гідність і незламність українців.
Своїм словом поділився Плиско Анатолій, голова ветеранської організації «Юпітер». Його виступ був про відповідальність, побратимство та силу, що народжується в єдності.
Особливо зворушливою стала промова редакторки місцевої газети Валентини Смаль, яка продекламувала власний вірш «Моєму Захисникові». Її слова — про любов, очікування і вдячність — відгукнулися в серцях багатьох присутніх.
Ми також познайомилися з Аріною Коноплянко — внутрішньо переміщеною особою з-під Енергодару. Вона поділилася історією втрати дому і тим, як важливо знаходити підтримку в новій громаді. Її щирість стала нагадуванням: дім — це передусім люди.
Завершив вечір виступ поета Григорія Лишка. Його твір «Відповідь тим, хто з дуба впав» прозвучав сильно, гідно і впевнено — як слово, яке тримає.
Символічним моментом стало розвішування янголів на Дереві пам’яті. Кожен янгол — знак нашої любові, вдячності та незгасної пам’яті.
Поки ми пам’ятаємо — вони з нами.
Ми не обирали ці випробування. Але ми обрали — бути разом, підтримувати одне одного і берегти пам’ять.
Музей — це місце пам’яті. І сьогодні ми ще раз підтвердили: пам’ятаємо. Єднаємося. Боремося.
Слава Україні!
