Несу кутю на покутю
Найвеличніше християнське свято, чарівне та казкове Різдво спрадавна супроводжувалося в Україні барвистими народними обрядами та звичаями, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні для українців Різдво набуло нового змісту. Це свято перемоги світла над темрявою війни, свято єдності попри відстані та розлуки. Різдво приносить в наші оселі сімейний затишок, добробут, радість і сподівання дива.
Святкова оселя Бобровицького закладу позашкільної освіти «Центр дитячої творчості» перетворилася на особливий, дещо магічний простір. Вихованці гуртків, їх наставники, батьки та гості занурилися разом у чарівну атмосферу та згадали основні традиції, звичаї та обереги, без яких неможливо уявити українського Різдва.
Під час творчої зустрічі «Несу кутю на покутю» всіх із святом привітала ведуча – директор закладу Людмила Костенко: «Знати та оберігати національні традиції – обов'язок кожного українця, кожного окремого громадянина, що створює велику українську націю. Різдво Христове – одне з найбільших урочистих свят, що відзначається усіма християнами. Бажаю всім у свято добра і любові, надії на Перемогу, щоб були всі дужі, щирі та багаті, щоб панував мир у кожній хаті!».
Майстерно виконали стародавню колядку педагогічні працівники Центру дитячої творчості. Вихованці вокального гуртка (керівник - Світлана Юрченко) бажали всім щастя, мирного неба, злагоди в родині. Всім присутнім сподобався запальний танок «Дух Різдва», від хореографічного колективу « Pas De Dans» (керівник - Ірина Нестер).
Чудовий майстер-клас з виготовлення «дідуху» для дітлахів провели керівники гуртків декоративно-ужиткового мистецтва Наталія Денисюк та Людмила Пісковець. Діти не тільки дізналися багато чого про основний атрибут, оберіг Різдва, а й змогли виготовити «дідух» власними руками, використавши при цьому добірні колоски жита та пшениці.
По закінченні зустрічі всі ділилися враженнями, співали українських колядок, пригощалися кутею, узваром, варениками, куштували смаколики. А також дякували ЗСУ за можливість жити, зустріти Різдво Христове в родинному колі, у затишному домі.
Тож долучімося до тих джерел, які зберегли для нас предки. І нехай ота приповідка «Несу кутю на покутю…» щорічно лунає з дитячих вуст, як молитва в кожній оселі.
