1 березня 2023 року виповнюється 80 років Корюківській трагедії
Селище Корюківка на Чернігівщині було найбільшим населеним пунктом у Європі, який під час Другої світової війни повністю знищили нацисти під час каральної операції.
Нацистська каральна акція щодо жителів Корюківки відбулася 1–2 березня 1943 року: воєнні злочинці вбили 6700 людей та спалили 1290 будинків.
На 1943 рік – вісім десятиліть тому – припадає найбільше спалених нацистами сіл під час німецької окупації України.
Україна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат внаслідок Другої світової війни та дій Третього Рейху. Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських землях.
Спалення населеного пункту поза зоною бойових дій, що означало також невибіркове й тотальне вбивство його жителів, здійснене з каральною метою – окремий вид воєнних злочинів нацистів щодо цивільного населення на окупованій ними території в часи Другої світової війни.
Корюківська трагедія стала найбільшою в Європі. Але для України така велика кількість жертв не була винятковою. У спаленому селі Козари Чернігівської області вбито 3908 селян. У селі Копищі на Житомирщині – до 3 тисяч; майже стільки ж у селі Кортеліси на Волині та навколишніх хуторах.
З 1941-го по 1944 рік в Україні нацистські каральні загони знищили вогнем понад 50 тисяч цивільних у понад 670 населених пунктах.
Тож Корюківська трагедія – національний символ скорботи за всіма загиблими у всіх українських селах, знищених нацистськими окупантами в 1941–1944 роках.
У Радянському Союзі пам’ять про Корюківську трагедію не стала одним із символів нацистських злочинів. Вона почала відроджуватися вже в незалежній Україні.
Чому для нас важлива ця памʼять? Серед іншого вона допомагає краще зрозуміти війну, яку сьогодні Росія веде проти нашої держави. Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали єдину мету – залякати й упокорити. Те ж мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.
І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини росіян у Бучі, Ізюмі, інших окупованих містах свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів – гітлерівського нацистського та путінського неонацистського режимів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою залякування суспільства, його упокорення.
Й очільники, й військовослужбовці РФ демонструють готовність знищувати цілі населені пункти, вбивати населення для захоплення і закріплення на тій чи іншій території. Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
