День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні
22 червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося, не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства.
У цей день ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з тієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу Перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя.
Мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях.
Сьогодні, Україна зазнала надзвичайно жорстокого повномасштабного нападу на нашу землю з боку російської федерації, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу.
Вічна пам’ять загиблим.
Честь і слава живим героям! Тримаємося і разом йдемо до Перемоги! Все буде Україна!
Геннадій ІВАНЮК, в.о.міського голови
Володимир ДАНІШЕВСЬКИЙ, перший заступник міського голови
