ПРИТЧА ПРО МЕТЕЛИКА "НЕ ПІДРІЗАЙТЕ ДІТЯМ КРИЛА"
Один чоловік приніс додому кокон метелика і став спостерігати за ним.
І ось настав час, кокон почав трохи відкриватися. Новонароджений метелик кілька годин щосили намагався вибратися через утворену вузьку щілину. Але все було безрезультатно, і метелик припинив боротьбу. Здавалося, що він виліз наскільки він зумів, і далі вибиратися у нього не було сили. Тоді чоловік вирішив допомогти бідному метелику, він взяв маленькі ножиці і трохи надрізав кокон. Метелик тепер з легкістю вийшов назовні. Але у нього чомусь було надуте тільце, а крила посохші і покручені. Чоловік продовжував спостерігати за метеликом, вважаючи, що ось-ось його крила розправляться і стануть сильними. Сильними настільки, що зможуть утримувати в польоті власне тільце, яке з хвилини на хвилину прийме правильну форму. Але цього так і не відбулося. Метелик назавжди залишився з роздутим тільцем і засохшими крилами. Він міг тільки повзати, - літати йому вже не судилося. У своїй доброті і поспішності чоловік, що допоміг метелику, не усвідомлював одного: тісний кокон і необхідність боротися, щоб вибратися назовні через вузеньку щілину, - все це було задумано Господом. Тільки так рідина з тільця метелика потрапляє в крила, і, коли комаха опиняється на волі, вона майже готова до польоту.
Дуже часто боротьба - це те, що нам приносить в життя користь. Якби Господь дозволив нам йти по життю без випробувань, ми не були б такими сильними, якими могли б бути. І ми ніколи б не дізналися, що це таке - літати.
