Підстави для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довір'я
Відповідно до пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України, підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можуть бути винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. За цією підставою можуть бути звільнені працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності.
Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов:
- безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
- винна дія працівника;
- втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довір'я є здійснення працівником винних дій.
Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна.
Обов’язок обґрунтувати втрату довір’я до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об’єктивні докази вини працівника у завданні матеріальної шкоди роботодавцеві або скоєнні інших протиправних дій. Недовір’я до працівника не може ґрунтовуватися лише на підозрі власника або уповноваженого ним органу КЗпП не вимагає повторюваності таких дій, тобто одного інциденту достатньо для звільнення.
Сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей у разі невстановлення винних дій матеріально відповідальної особи не є підставою для розірвання з нею трудового договору в зв’язку з утратою довір’я.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз’яснюється, що звільнення з підстав втрати довір’я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (приймає, зберігає, транспортує, розподіляє тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають роботодавцеві підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушив правила, здійснюючи операції з матеріальними цінностями). У разі встановлення в передбаченому законом порядку факту розкрадання, хабарництва та інших корисливих порушень, учинених працівниками, їх можна звільнити з підстав утрати довір’я й тоді, коли зазначені дії не пов’язані з їхньою роботою.
Тобто працівника за пунктом 2 статті 41 КЗпП можна звільнити й після спливу місячного строку з дня виявлення вчиненого проступку чи шести місяців із дня його вчинення, а також і після накладення на працівника дисциплінарного стягнення. Водночас, вирішуючи питання про звільнення працівника із цих підстав, треба брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для ухвалення правильного рішення.
Не обов’язково, щоб неправомірні винні дії працівника мали систематичний характер. Достатньо й одноразового порушення, щоб роботодавець міг розірвати з працівником трудовий договір на підставі втрати до нього довір’я.
Згідно статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже, якщо вами було свідомо або несвідомо порушено вимоги своєї посадової інструкції або вимоги локальних нормативних актів (стандартів, регламентів, інструкцій тощо), це може бути приводом до недовір’я з боку роботодавця й звільненням відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП. У разі якщо ваші права було порушено, ви маєте право звернутися з позовною заявою про вирішення трудового спору до суду.
Нагадуємо, що за отриманням консультації та захистом своїх прав звертайтеся до Бобровицького бюро правової допомоги, вул. Незалежності, 50(Пенсійний фонд, 3 поверх, каб.34), тел. 2-13-10.
