Герої не вмирають, вони вічно живуть...
Норенко Андрій Петрович
Народився 28 серпня 1980 року у місті Дніпропетровську.
Після закінчення 9 класів Розсошинської загальноосвітньої школи Полтавського району Полтавської області, продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 58, здобув фах кухара.
Разом з сім’єю переїжджає у село Ярославка Бобровицького району Чернігівської області (батьківщина матері).
Працював на теплоході у місті Херсоні, згодом на підприємствах Дніпропетровська, останнім часом — слюсар ПАТ «Київенерго» у місті Києві.
19 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Солдат, старший механік-водій управління механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району).
5 вересня 2014 року, після двогодинного бою, втративши всю техніку, у селі Шишково (блок-пост «Щогла» Слов’яносербський район Луганської області), зведений підрозділ ЗСУ почав відходити в західному напрямку, щоб уникнути оточення.
У районі сіл Крута Гора та Раєвка Слов’яносербського району Луганської області загін потрапив у засідку. Після вогневого контакту А. Норенка та 3-х інших бійців було взято в полон.
Розстріляний, разом з іншими бійцями, 5 вересня 2014 року. Вважався зниклим безвісти.
4 червня 2015 року тіло А. Норенка знайдене у місці масового поховання, у районі села Крута Гора. Доправлений та похований 18 серпня 2015 року як невідомий захисник України у м. Дніпро, Краснопільське кладовище, ділянка № 79. Тіло бійця ідентифіковане після проходження аналізу ДНК.
Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
